Німецькі САУ ремонтують до року, а той і більше, польскі автомати лежать мертвим вантажем через брак запчастин.
Українські солдати в цілому задоволені західним озброєнням, але враження псують постійні затримки та перебої з її обслуговуванням. В значній мірі вони є наслідком західної бюрократії, пише DW.
«Я оцінюю гармату як найкращу, найточнішу. І по захисту для особового складу — як найміцнішу», — хвалить німецьку самохідну гаубицю Panzerhaubitze 2000 артилерист Богдан Нагай.
Однак є велика проблема – поломки через інтенсивну експлуатацію. Серед найбільш поширених проблем військовий називає збої програмного забезпечення, перегрів блоків управління і знищення стволів. Часом до двох третин наявних у ЗСУ німецьких гаубиць стоять без діла через тимчасову непридатність до експлуатації, каже співрозмовник DW. Причому навіть ті несправності, які українці можуть усунути у польових умовах, довго не ремонтуються через брак запчастин.
«Як довго — залежить від запчастин. Від двох місяців до пів року», — констатує артилерист.
Про проблему країни-донори зброї чудово знають. Ще у вересні голова оборонного комітету Бундестагу Маркус Фабер обурювався, що через банальні поломки з ладу виведено більше німецьких машин, аніж внаслідок ворожого вогню.
На початку жовтня виробник гаубиць — франко-німецький оборонний концерн KNDS — відкрив у Києві дочірнє підприємство й офіс, намагаючись прискорити процес ремонту цих гаубиць. В українському Міноборони створення в Україні спільних підприємств і представництв західних виробників зброї називають ключовими заходами для пришвидшення ремонту західної техніки.
Але загалом війна в Україні винесла на поверхню чимало недоліків в організації європейської оборонної промисловості, констатують співрозмовники DW. Зокрема несподіванкою стала проблема швидкого зношення стволів гаубиць, яка, за інформацією інсайдерів, погіршується недостатнім рівнем стандартизації. Виявляється, далеко не всі виробники, навіть всередині ЄС, сертифікують свою продукцію для всіх основних видів зброї.
Так, українці використовують на німецьких гаубицях всі снаряди 155 мм, які знайдуть. Але через брак сертифікації, кожна країна НАТО (і не лише НАТО) виробляє ці снаряди трохи по-своєму, тому вони не завжди оптимально підходять саме до німецьких гаубиць. Це прискорює зношення стволів та інших систем САУ.
Ще одна велика проблема, яка гальмує швидкий ремонт техніки, — європейська бюрократія. «Аби відправити, скажімо, змінні стволи для гаубиць або будь-яку іншу запчастину, на які чекають в Україні, у Німеччині потрібно отримати на кожен екземпляр експортну ліцензію для продукції військового призначення. Замість тижнів процес затягується на місяці», — нарікає представник одного з оборонних підприємств у розмові з DW.
За ініціативою німецького канцлера Олафа Шольца, в ЄС зараз намагаються запровадити «військовий Шенген», але процес лише на своєму початку. А поки «військового Шенгену» немає, будь-який значний ремонт західної зброї може займати місяці, особливо, якщо техніку треба вести на ремонт в ЄС.
«Оскільки Україна — не член ЄС, труднощі виникають вже на етапі проходження митних процедур на кордоні», — пояснюють обізнані фахівці. Наприклад сильно пошкоджені Panzerhaubitze 2000 везуть на ремонт до Словаччини. «Коли вони туди потрапляють, вони там до року на ремонті, а може, й більше», — каже артилерист Богдан Нагай.
Як пише DW, за словами українських військових, ці проблеми стосуються не лише німецьких гаубиць, а загалом будь-якої західної зброї, в тому числі стрілецької. «Польські автомати лежать, бо нема запчастин», — констатує військовий.
Аби зменшити рівень проблеми, українці «у напів кустарних умовах» виточують якісь прості низькотехнологічні запчастини, які довго і важко отримувати від партнерів.
Проблеми Заходу із оборонкою
Як писав УНІАН, війна в Україні показала критичну слабкість Заходу в підходах до розробки і виробництва зброї. У той час як Росія і Китай штампували примітивні зразки озброєнь у великій кількості, Захід створював і виробляв складну просунуту зброю, але у малій кількості. Досвід війни в Україні показав, що кількість зброї має дуже велике значення.
Проблеми з власною обороною визнають і на Заході. Так, напередодні британський міністр визнав, що в умовах великої війни британська армія сточиться за 6-12 місяців. І це за умов, що вона воюватиме не сам-на-сам з ворогом, а у складі великої західної коаліції.