Головнокомандувач ЗСУ Залужний у своїй статті для CNN розповів, як пришвидшити кінець бойовим діям вже цього року. ЗСУ анонсували, що хочуть провести наступ навесні, як тільки це буде дозволяти погода та наявність озброєння. Зокрема, це підтвердив керівник розвідки України Кирило Буданов. Залужний сподівається, що українські війська зможуть досягти значних успіхів застосовуючи нові методи боротьби, такі як атаки безпілотників.
Водночас багато експертів та військових застережуть, що значних успіхів він може досягнути лише за умови виснаження ворога.
За словами екскомандира роти батальйону «Айдар» Євгена Дикого, він повністю згоден із Кирилом Будановим у висновках щодо здібностей росіян. На його думку, в окупантів відсутні резерви і ресурси для тривалого наступу, навіть у поточному темпі. Співрозмовник вказує, що наразі мова не йде про стратегічні прориви чи походи на Київ чи Харків, але навіть такий «повзучий» наступ, який активно ведеться на Авдіївці, Куп’янську, Лимані, вичерпає себе у окупантів до весни.
«Отже, навесні дійсно для нас відкривається вікно можливостей. А от чи ми скористаємось ним – це вже питання не про них. Це питання: чи буде в нас кому наступати й чи буде в нас нормальне постачання БК. Друге питання – це до Штатів, а перше – до нас.», — стверджує Дикий.
Якщо на весну буде поповнення людей та відновиться постачання бойової техніки, то з погляду стану противника передбачається, що не лише з’явиться можливість наступати, але й буде гостра потреба в наступі.
Вікно можливостей слід уникати пропускати, і хоча вже є деякі неприємності, пов’язані з недостатньою кількістю заліза в минулому, коли був президент Джо Байден з його обережною політикою. Раніше могло б відбутися наступне відкриття можливостей для добиття окупантів у 2022 році, але це можливість була втрачена.
Закрите вікно можливостей сталося після масової мобілізації в Росії, і почалася зовсім інша війна. Наступне вікно дійсно відкриється цієї весни, і готовність буде визначена рівнем мобілізації та в Конгресі США.
Наразі у окупантів спостерігаються проблеми з боєприпасами та технікою — багато хто оцінює їхнє становище в доволі критичне, зокрема, про це неодноразово наголошували і наші військові.
Дикий розповів, що сучасні російські танки виготовляються на заводах із залученням нових комплектуючих, так як попередньо виведені з експлуатації ресурси були замінені. Виробництво досягає 20 нових танків на місяць, що є верхньою межею при тривалій роботі промисловості у три зміни сім днів на тиждень. Проте санкції добре впливають на здатність Росії забезпечувати компоненти для виробництва танків, і найменувані обмежені у виборі альтернативних деталей.
Зауважується, що окрім виробництва нових танків, росіяни активно використовують ті, що зберігаються на стратегічних складах, побудованих ще за часів Радянського Союзу за Уралом, включаючи такі моделі, як Т-55 і Т-54.
«Тобто вся «дискотека 1980-х» вже згоріла, от 1970-ті догорають. Наразі активно воюють танки 1960-х років і на заміну їм вже їдуть машини 1950-х років. Чекаємо, коли з’являться легендарні Т-34.», доповнює думку екскомандир.
Щодо іншої бронетехніки, ситуація ще більш проблематична. Євген Дикий висловлює враження від саморобних гібридних бронетранспортерів, відомих як «мотолиги», які виготовляються на базі армійських тягачів МТ-ЛБ. Вказується, що ці транспортери не є повноцінною бойовою технікою, а скоріше виглядають як саморобні гібриди з корабельною баштою.
Дикий зауважує, що це свідчить про непередбачувані рішення в російському війську, які не піддаються класифікації та прогнозуванню. Такі рішення можуть виникати в умовах конфлікту із застосуванням низькоекономічних рішень та використання різних доступних ресурсів.
«Не спрацювали цинкові труни. Мамаші замість криків: «За що вбили нашого синочка?» – просто пішли ставати в чергу за LADA Kalina.», — підсумував експерт.